Приходить ранок, просинаєшся,
А поряд, та, котру сприймаєш за належне
Навіщо ці слова, коли вона твоя,
Коли вона, кохає без обмежень.
Сніданок і розмова за столом,
Яку, ти не вважаєш за потрібне
Бо й важливіші справи в тебе є
І знов зникаєш ти, від неї непомітно.
Однак, вона. Для неї ти – любов.
Коли ти поряд, вже нічого не хвилює
Та ти нажаль запізно це збагнув
І вже її не буде в твоїх буднях…
Її ти втратив, ще до того, як
Пішла з життя. Такою була доля.
Нема вже поряд, так її нема
І ти у розпачі від того болю.
Приходить ранок, просинаєшся
Від голосу, солодкого до болю.
Емоцій море. Ти? Невже? І як?
Обняв так міцно, знов вона з тобою.
Так, доля другий шанс дала
І знехтувати цим, ніяк не можна
Окрім кохання, є лиш пустота,
А кожен день життя, то воля Божа.