Де вiяли слави вiтри,
Стоїть вiн як на перехрестi;
Повстала з любов’ю сестри
Гора берегинею честi.
У Каневi тут на чолi
Днiпром перевитого краю
Вiн, батько козацькiй землi,
Святих однодумцiв збирає.
Холодного яру вогонь
Надiю на волю навiє,
I правда не зiйде в бездонь,
Бо мудрiстю серце прозрiє.
Прозрiє i знов поведе
Країну свою будувати:
I лихо в пiтьму вiдгуде,
У щастi прокинеться мати...
Несе в краплинах кожну мить
Днiпро з давен, в якi дивився,
Гора Тараса височить,
Де вiн у вiчнiсть народився.
