я перезимую вдома, під ковдрою в куточку кімнати
де за вікном видно як світліє небо
о шостій тридцять сусідка вигулює собаку
а я іду нарешті спати і батареї зовсім не теплі
бо тебе нема удень, та й вночі ти міцно спиш
а я просто існую, тут, в куточку, під ковдрою
потім тихенько кашляю бо мерзнуть ноги
роблю чай і знову існую біля холодної батареї
в моєму розкладі немає днів, тільки ранки і ночі
я не виходжу на вулицю і ще не торкалася снігу
тільки часом виповзаю в магазин коли зголоднію
до весни буду тут, чекатиму дива
буду думати про те що могло б бути
щоб думки нарешті замовкли і звикли до мене
такої дивної дівчини що не спить ночами
не ходить на вулицю і...не знає що робити далі
