Любила рахувати дні в календарі,
Любила музику і терпку каву
І розглядать картини на вікні,
Що малював мороз в свою забаву.
Її вечірнє місто надихало,
Шукала часто сповіді в книжках,
Можливо, щастя їй невистачало
Й синиця та не порпалась в руках.
Сміялась завжди щиро й мелодійно
І полонила всіх в своїх очах,
Коли мовчала- це було граційно,
Немов бродила в кольорових снах
Вона не знає, що буває зрада,
Проте чи зраджували їй?
Відвертість- це єдина вада,
Багато відчиняла людям мрій
Як били словом, то вона терпіла,
Але робила висновки завжди.
Як стало холодно- зігріла,
Багато в неї тої теплоти.
Терпке вино давало спокій,
Який вона шукала звідусіль.
І хоч ще їй так мало років,
Багато сипали на рани сіль.
