Вином вишневим відзорІв світанок,
Спустивши човен місячний за край ;
І ледь помітний інію серпанок
Покрив голками гострими курай ...
Хрумкочуть льодом заспані калюжі -
До пІвночі збирали кришталі,
Та черевики зношено -байдужі
Ступають всюди, ніби королі ...
В єдиній хмарці проростає сонце,
Ховає до криниці сонми снів ;
І на замерзлій виноградній ґронці
Десант пташиний щось зажебонів ...
На клапті снігу, вишиті слідами,
Ліг відпочити вітер після справ ...
І добрий ранок срібними ключами
Зимовій днині браму відчиня ...
Ого, яка краса. Така гармонія слів і образів, неймовірно гарно, наче тиха ніжна мелодія казкової феї лине у самісеньке серце, ще заспане і від того по особливому мрійне. Я взагалі то не беру вірші у обране, бо кожен вірш має свою красу, але інколи, коли вірш пореповнює мене настільки, що описати словами важко, я забираю його...
Дякую, Любавушка
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я знаю, що ти в обране береш тільки най най най і це для мене - велика честь!!!!!! Спасибі тобі, Зайчику!!!!