Вона піде, не знаючи горя
І зникне з його думок,
і може хтось скаже :
* то доля далі вірити в низку казок*
Вона повертатись не стане
У ній десь бокал тихих сліз,
яких дарували на згадку.
Ті люди, яких любила колись.
Вона не як всі, а інша.
У ній сотні спогадів й слів.
А ще загубилась десь тисяча
Давно розчарованих днів.
Вона, мов маленька краплина
На вашому дні почуттів.
Вона, в першу чергу, Людина.
Він бачить в ній іншу хотів.
