Він вміє чекати,
Його терпіню немає кінця.
Але деколи хоче отримати,
Те, про що мріє без кінця.
Та у серці є надія,
Що нагорода чекає велика.
Бо вона то мрія,
Яка світить як зірка.
І ось сидить він біля вікна,
У руках книга старинна.
А в думках лиш вона,
Така недосяжно далека.
Він мріє про щастя,
Що чекає героя в кінці.
Але в житті не дана інструкція,
Його не відредагуєш на папері.
Це все така банальщина...
Але ж мріяти - не шкідлившо.
Тоді, можливо, ще не пора?
Любити так щиро...
