|
Я бачив як хвилі змивають твій слід.
Я дивився... Та не смів поворухнутися, я боявся навіть кліпнути, я звик що ти йшла, поверталася, йшла, поверталася. Наче сонце, ти то сходиш і грієш мене, то заходеш і йдеш гуляти з місяцем по небу, обливаючи мене зливою холоду, а потім знову повертаєшся.
Але зараз я боюся навіть вдихнути, раптом це кінець.
Раптом сонце вже не зійде? Раптом це і є той момент який віщують сотні років підряд? Невже це те про що писали філософи, богослови, пророки. Невже це КІНЕЦЬ?
Слідів більше немає. Мора стало чорним як смола, в його очах я вбачаю лукаву посмішку місяця, він розуміє - цього разу я перегнув, цього разу я ховався від сонця занадто довго. Навіщо сонцю гріти, якщо немає кому ніжитися в його теплі? От воно і зникло. Залишаючи тільки вм'ятини на холодному, вологому піску, і ті вже забуті в незліченні кількості хвиль, яка одна за одною змивають має майбутнє. Один – немає твого запаху, два-немає образу, три-вже й спогадів дух простив, чотири- немає щастя, п’ять - немає мене...
Всього п’ять кроків, і оце варто було стільки жити що б за п’яти кроків все зникло?
Все згасло?
Все охололо, покрилося інеєм, зльодяніло та розбилося на сотні шматків як дорога порцеляна.
Ну п’ять так п’ять.
Перший-холодно, як же ж було тепло поруч з сонцем.
Другий- відчуваю смак дощу, смак повітря, відчуваю як вітер зриває краплі солоної води з моїх вуст, де ще недавно були сліди твоєї помади,твоїх губ.
Третій- тіло повільно здригається від холоду, я відчуваю як кожне волокно скорочується, ніби сотні змій живуть в мене під шкірою, вони зливаються один з одним що б хоч якось зігрітися.
Чотири-крізь туман я бачу тільки темряву, я гадав ти виглянеш, я гадав ти з'явишся, я гадав... Я помилявся, не бувати хепі енду…
П’ять-я вчуся дихати водою, проганяю її крізь мілкі судини, зливаюся з духом моря, впускаю в себе сотні тисяч світлячків і світло задихається в мені, як я задихаюся в тобі…
Я звик що сонце завжди поруч, я звик що воно гріє, я сприймав все це як належне. І помилився… Сонцю теж потрібне тепло…
ID:
470062
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.01.2014 16:37:14
© дата внесення змiн: 10.07.2014 12:48:57
автор: Make Suffer
Вкажіть причину вашої скарги
|
