Кожен день у тобі тану
І падаю в безодню ночі,
Пройду крізь усмішку твою
І ніжно-сині милі очі.
Пробач лише, прошу тебе,
За всі слова, які вразливі стали,
Щоб більше не винив себе,
Бо смутку вони лиш додали.
Пробач мене за усі фрази,
Які були різкі й незрозумілі,
За всі довгі рядки,
Що роблять рани лиш на тілі.
Пам’ятай лише слова одні,
Які приємні й теплі стали,
Які дарують радість кожен день,
Які горя не знали.
Слова ці щирі і правдиві,
Мені брехати не властиво,
І пробач, Сонце, за всі фрази,
Які написані є безпричинно .
Бо достойна відчувати,
Тільки радість і тепло,
І смуток тобі не властивий,
Бо ти кохання джерело…
