Моє життя. Яке воно?
Подібне на залізні грати,
буває як терпке вино,
буває як солодка вата.
І ні секунди не пройде,
без павутини сподівання,
її безжальний час плете,
спотворює усі бажання.
Ментолом всмоктані літа,
спаплюжила смутна година,
бринить на травах вже роса,
додолу гнеться горобина.
Зозуля в лузі все кує,
та чи говорить чисту правду?
Життя моє немов чуже,
летить втамовуючи спрагу.
