Так солодко, так палко й до нестями,
Сховалася б в обійми ніжні та п'янкі...
Вдихала б запах повен тої драми,
І слухала б зітхання ті хрипкі.
Так голосно, так голосно...мовчати...
Готова я хоч цілий вік...
Тільки з обіймів ви мене не забирайте,
Я так тонутиму без років лік.
Так тепло, так добре... як вдома,
Щаслива й нещасна водночас...
Зламала мене жахливая втома,
Виною реалії без лишніх прикрас.
Так сумно, так сумно усе розуміти,
Обійми ті рідні, але не мої...
Якби просто розтанути могла б я зуміти,
Лиш серце залишити...навічно в тобі...
