а може якби ти хоч раз не чекав на дату
Зібрав свої речі, сів на нічний останній
Теплом поцілунків, смаком свого кохання
Ось так недоречно заповнив мою кімнату
А може якби ти хоч раз не зривався з горя
Коли на емоціях нас поглинають сварки
І замість образ кожну мить шепотів «не варто»
А замість мовчань кожну мить шепотів «я поряд»
І може якби ми були хоч на трішки ближчі
І мій телефон розривався від милих реплік
Ці зими були б коротші, а ночі – спокійно-теплі
І я б не вмирала в холодній ранковій тиші
Бо час не летить, а стирає всі мрії в порох
І ніби у клітці без тебе реальність вдавана
Минає повільно, немов корабельне плавання
Бо відстань, напевно, для двох найлютіший ворог