Вони стояли на арені -
Навколо натовп вирував:
Так істерично і шалено
Крові невинної жадав.
Вони стояли і молились:
Молитвою долали страх,
І до грудей рідних тулилось
Маля у маминих руках.
Вони стояли і чекали
Відкинувши усе земне,
А в клітках звірі лютували
Передчуваючи бенкет.
Вони пощади не просили,
Не кланялись чужим богам,
А просто жили і любили
Назло безумним ворогам.
Вони стояли і прощались
Зі світом пристрасних людей;
І свідком мучеників слави
Стояв величний Колізей.