Мой взгляд касается проспекта,
лица, движения - простых
ответов, будто странный некто,
среди домов углов прямых
запутался, попавши в невод,
пока свою мечту ловил.
Все ожидающие немы,
неразговорчивы. Увы,
пока ветра за нас решали
в которой стороне подуть,
мы наносили на скрижали
стихосложенческую дурь,
казалось, истина напротив.
Но, только за угол сверни,
за поворотом повороты -
слагающие годы дни,
хитросплетения наивным
подарят свежий вдох и пыл,
для нас, остатком, запах дыма,
к дорогам тянущая пыль.
Величина небесных градов,
давно уже, равна нулю,
касание проспекта взглядом
мне неизбежно. Повторю
шаги, что в музыке восьмые,
что буквы, для бумажных слов,
до боли ветхие, земные,
незабываемые, но,
хоть тянется ростками к свету,
ища всему благую цель,
душа. Всему хозяин ветер,
кочующий из щели в щель.
ID:
460036
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 12.11.2013 11:37:05
© дата внесення змiн: 25.05.2014 03:00:15
автор: Сумрачный Гений Эпохи
Вкажіть причину вашої скарги
|