Розглядаю своє відображення
І питання ставлю собі:
Де ховаються спогади й враження? –
На праотчій батьківській землі.
Але ж де вони? Мабуть, в дитинстві:
Школа, вчитель і перший урок,
Клас, хороші й погані оцінки… Й
Останній, звичайно ж, дзвінок.
Леле, скільки пам’ять в собі тримає!
(О, як все те давно було!)
Дитинство знов у думках виринає,
Як старе, добре знайоме кіно.
Кращі роки давно пролетіли
У шкільних коридорах оцих.
Є ще завзяття, натхнення і сили
(Моя пам’ять тримається їх!)
Знаю, ми вже давно дорослі,
Але серце лине в той клас, де
Веселкові вчительські очі
Спонукали вчитися нас.
І я знову згадую школу,
Серцем лину в дитинства края,
Повертаюсь до того порогу,
Од якого пішла у життя.
Грає сонце на шибках. Мені вже пора, та ти жди:
Адже років шкільних не забути мені ніколи.
Де б не була – це в серці моїм назавжди.
вИстої!
Я вернусь і вклонюся тобі, берегине моєї Отчизни, моєї землі –
рідна, сільська моя школо!