Над Афганом пропливали журавлi
Шлях - до найрiднiшої землi.
Пролiтали журавлі над Гiндукушем
І мою роз'ятрювали душу.
До зір ясних торкаючись крильми,
Летіли від війни і від зими.
І щось мені кричали і кричали,
Неначе за собою вкотре звали.
Ще довго-довго клекіт той лунав,
Ще довго я за ними сумував.
А потім з головою я укрився
І білим журавлем собі наснився.
Немовби також дужі крила мав
І наче теж злі гори покидав...
Вже не хотів нізащо прокидатись,-
Я білим журавлем хотів зостатись.
