Не клич мене у вирій,
Не клич, не полечу –
З тобою, любий, милий,
Я серце відпущу.
Нехай воно з тобою
В далекий лине край,
Хай топить кригу болем,
Не клич – і прощавай!
Без тебе я, без тебе
Зустріну листопад,
Самотнім буде небо
Де зорі мерехтять,
Холодним, наче мармур,
Страшним, неначе склеп.
Я посміхнусь безхмарно,
Я побіжу у степ –
Останніх квітів гроно
Ти знайдеш на вікні,
Зігрієш їх в долонях –
Як радісно мені!
Не клич мене у вирій,
Не клич, не полечу,
З тобою, любий, милий,
Я серце відпущу.
З тобою буде вітер
І посмішка моя,
А ще осінні квіти
Тобі дарую я...