Я люблю осінь за думки,
За тихий дощ, за теплий чай.
За те, що вже пройшли роки,
Минуле ніжно проводжай!
Сиди і думай - така хвороба,
Незапланована зупинка.
-Куди ж поділася свобода?
-Її забрала носова хустинка!
І осінь приходить крадькома,
Вона також боїться бути слабкою.
Роздягає дерева завжди сама,
А ми у цей час насамоті із собою.
Та я мрію побачити осені прихід,
Хоча би в житті один єдиний раз.
Не пити малину, не їсти мід,
А танцювати разом із листям джаз.
