Як чудо, подароване від Бога,
Над словом ти всесильна перемога,
І в рівню ставлю лиш закоханість одну,
Що залишає нас без спокою і сну...
Найпотаємнішу струну торкаєш,
Як мого серця пісню заспіваєш-
Одна напевно знаєш, що в мені в цю мить:
Що сподівається, і вірить, і болить...
Ти мимохіть збентежиш, скраєш душу
Так, що в покорі я схилитись мушу,
А можеш враз із попелу підняти
Та рани всі мої перев"язати.
Ти, як і погляд, все без слів сприймаєш,
І з перших нот твій настрій розпізнаєш.
Прошу, не замовкай, а пристрасно лунай
Моєї музики невпинний водограй!
