Піздня осінь,жовте листя
Старий вітер піднімав,
Нз розваалинах обістя,
Кущ троянди засихав.
І в останнє,мов на спомин,
Мов на згадку ,чи в укір,
Розпустив червоні квіти
Краплі крові на стеблі.
Темна,темна,кров прорвалась
З недр глибоких, з вен Землі,
На троянді запалала,
На сухому вже кущі.
Туман сірий,посивілий
Ніжно,ніжно цілував,
Квіти долі,краплі крові
Цвіт кохання,що втрачав.
