Одинокість... Сьогодні це норма:
Одинокі сьогодні всі.
Й не важливо, що хтось є поруч -
Це самотність на рівні душі!
Пролітають години, роки,
Ми крокуємо в небуття.
Серед натовпу ловимо погляд,
Що вернув би нас до життя.
Ми мов той Діоген, що в місті:
Серед білого дня, з ліхтарем!
Все шукаєм свою половинку
І не віримо, що знайдем...
Та коли таки трапиться чудо,
То невір’ям, або жорстокістю,
Просто нищим щасливе майбутнє,
Й знов один-на-один з самотністю...
Навкруг себе будуємо стіни
Захисні, кам’яні, високі!
Захищаємося від чого?
Люди зараз такі одинокі...
ЯКЩО САМОТНІСТЬ НА РІВНІ ДУШІ, ТО ВЖЕ НЕ ВАЖЛИВО - ОДИНОКА ЛЮДИНА ЧИ НІ. ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ НАВІТЬ НЕ ВІД ТОГО, ЧИ Є ПОЛОВИНКА ПОРЯД, ЧИ ВОНА ВІДСУТНЯ, А ЯК ЛЮДИНА НАЛАШТОВУЄ СЕБЕ НА ЖИТТЯ - МАЖОРНО ЧИ МІНОРНО...
jouri відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тоді Ви мене не зрозуміли...
Хоча, тут є місце для дискусії!
