Мине час і вони зустрінуться.
Пройдуться поряд, і лиш на секунду,
лиш на мить . Зійдуться поглядом.
А в тілі трісне щось. І розум,
затуманять спогади. Хоч час мине,
вони усе згадають. Та вже не там,
не ті. Пусті.
Серця не можуть буть наполовину повні.
Вони вже будуть інші. І з середині і ззовні.
І він так гонорово, легким жестом,
наче скаже "ні"...
Він вже не той, він так чекав.
Вона ж клялась йому у вірності.
Мегера - без душі і гідності.
І ніяких моральних принципів, впринципі.
А він чекав, наче пес на цепі.
На лавочці - де їм пророчила
життя якась бабуся...
