Що мені робити, як собі
признатись,як тобі сказати,
що тебе люблю.
Ні...я не признаюсь. Так...я
краще змовчу і заплаче
серце, і моя душа.
Витру свої сльози і зітру з
обличчя я журбу по дому й
трішки по тобі.
Посміхнусь фальшиво, може
хтось повірить, що я ще
щаслива, без тоски в душі.
І в пітьмі блукавши, спокою
шукавши не найду нічого,
лиш свої страхи.
І почую голос, я в пітьмі
підступній, що до тебе кличе-
голос сатани.
Буде спокушати, на гріхи
манити і чекати шансу як
собой затмить.
Може переможе, я йому
програю і не буде шансу
вийти із пітьми.