Мене всі бояться, в праведному страху,
Мій прихід додає до життя ще більшу жагу,
Від мене нікому не вдалося ще сховатись,
Не потрібно, вже пізно життям упиватись.
Навколо лише німа тишина торжествує,
Йдучі по грішній Землі, мене ніщо не дивує,
Пташки замовкають на моєму шляху,
Моя поява збиває з будь якого обличчя пиху.
Мої кроки повільні, без звучні вони,
Не спішно ступаю, тобі не втекти
Я прийду до кожного, як не крути,
Як не ховайся, доля мені тебе знайти.
Не має порятунку від зустрічі зі мною,
Не намагайся втекти, я за твоєю спиною,
Тихій бряскіт металу заповнює тишину,
Один замах коси, надягає на очі твої пелену,
І падає на землю смертне твоє убрання,
Візьми мене за руку, це не є покарання,
Ти отримаєш лише те, на що заслужив,
Не більше, не менше, за те як життя прожив.
А попереду рай або ж пекельна безодня,
Не бійся, це милість або ж кара господня.
Не пропонуй нічого, це так жалюгідно
Окрім душі твоєї мені ніщо не потрібно,
Смерть моє ім»я, і добігає кінця твій час,
Не мрій , ти жив в перший і останій раз
ID:
441532
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.08.2013 03:14:37
© дата внесення змiн: 05.08.2013 03:15:46
автор: Renka
Вкажіть причину вашої скарги
|
