Пане, Ви не пишете мені,
Ось я кричу про власне існування,
Надію ж рубаєте на пні,
Ох як же остогидло це мовчання.
Пане, Ви не пишете мені,
Вірте, я вже втомилася від себе,
Хоча б хвилину метушні,
Поруште тишу, мене ж це так шкребе.
Пане, Ви не пишете мені,
О, не бійтеся мене відволікати,
Мрію про послання на стіні,
Що нас зможе так приємно обпекти.
Напишете чи ні - не знаю,
Чи впускаєте мене в свої думки,
Тепер ковток міцного чаю
Надихає записати ці рядки.
Думаю, що напише... Але не впевнена, Лілієчко, чи цей герой чи мабуть інший. Буває, що другий кращий за перший! Візьми казку про трьох братів: а наймолодший третій брат був дурником... А став царевичем! Життя прекрасне
Лілея Лозова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дурням щастить, а я дівчинка розумна, це все пояснює Напише пан, але ми з ним ще не знайомі