«Цей дощ надовго, - ти мені сказав,
Бо вітер сірі хмари малював.»
Сховалось сонце за небесну даль,
Відлунювали краплі слово: «Жаль»
- Цей дощ надовго, - ти мені сказав.
Торкнувся скронь моїх і ледь поцілував,
Дивився в очі, а на серці щем
Здається плакав ти разом з дощем.
- Цей дощ надовго, - ти мені сказав.
І як ніколи ніжно обійняв,
Пішов у темряву, у ночі глибину,
І залишив мене у розпачі без сну…
«Цей дощ надовго…» Чулося мені.
Чи на яву це було, чи у сні?...