1.
Галопом сонце розігнало хмари
І світ одяг свої найкращі шати.
І все навкруг барвисте та яскраве,
Коли нема причин, щоб помирати.
Ми щастя й радість виведемо в світ,
А сум й журбу сховаємо за ґрати.
І не страшні кошмари нам нічні,
Коли нема причин, щоб помирати.
2.
Огорне туга своїм покривалом
І вирве мрії, сни та сподівання.
І зрозумієш, що усе дістало,
І що нема причин, щоб жити далі.
Лиш крок униз, або по венах лезом,
Або пігулки, чи стрибок на шпали.
Всі друзі кажуть жити далі треба,
Але нема причин, щоб жити далі.
3.
Мабуть, фінал тут був би недоречний,
Але він є. І це навіть цікаво.
Та тут я просто дякую всім ґречно.
Й знайти свої причини Вам бажаю.
