Слова летять, летять невпинно
А ти не чуєш... Поясни,
Як можна так любити сильно,
Щоб не дожити до весни...
Щоб серце, наче птах стокрилий
З грудей у небо виривалось...
Щоб погляд мій такий сміливий
В очах твоїх з страхом ховались.
Усе здавалось, мов у казці,
І я потрапила сюди...
А ти актор, актор у масці,
Який приходив в мої сни...
Ти лиш оазис... Вже далекий
І скинув маску ти свою...
Дивлюсь у небо - там лелеки
На крилах принесли весну...
