Поштовх у спину від життя,
Оприлюднив мої страхи.
Вирувавших у моїй голові
І виходу не бачив я.
Р'ятувавши думки про тебе.
У заплутаних шляхах,
Пародій на моє життя.
Рівномірності там нема.
Астрономи збрехали про стежини,
Відкриваючих твоє серце.
Дверей у дім спокою,
У якім ти маєш існувати.
Маяк забутих міфів
Освітив мені твої тіні.
Її красивої, бажаної,
Химери моїх мрій.
Поза зорями
Очікувати мушу я тебе.
Чутливість прекрасного загубив
У буревіях своїх почуттів.
Ти моя, й навіки знаю.
Ти це я, недосяжне кохання.
І тисячоліть не вистачить, знайти тебе.
Варто зараз прокладати новий шлях?
