ти народжуєшся з туману минулих днів
береш в руку краплину води
наповнюєш її молитвою
спускаєш на землю
чекаєш хвилину
і бачиш
як
проростає
з під трави
молоде сонце
якого в світі нашому
давно вже не було
ти робиш крок по голому тілу
мертвої землі і воно заростає травою
ти піднімаєш голову до верху
і бачиш замість неба скло розбите на шматки
і серце від цього рветься твоє
на маленькі молекули на маленькі шматки
ще мить і вибух у твоїй голові
розбита душа дає крила
і ти у гору високо летиш
обіймаєш своє сонце
ваші серця такі гарячі
що все навколо горить
все старе помирає
щоб новому шлях
відкрити
