червоне небо по білому столі
ти була так потрібна мені
але тепер все не так
і нехай підуть з неба червоного
на білий сніг
чорні з ангелів дощі
але ти не потрібна тепер мені
а я навпаки як повітря в скафандрі
коли в відкритому космосі
потрібен тобі
але вже пізно вже пізно
не кричи більше не кричи
ще мить і біль вщухне
як вітер в саду
вишень що на горі мрій
не кричи не кричи
наркотики відпустять
дай їм ще мить
а коли не відпустять
то я не потрібен тобі
більше ніхто не треба тобі
лети
в пекло
котися
разом із звичками своїми
сумками та журналами
до пекла котись
разом з своїми книжками
віршами листами
до пекла котись
разом з своїми серіалами
грошами та наркотиками
до пекла котись
давай помри
бісові наркотики
в мене руки в крові
без наркотиків я тебе в пекло
назавжди спустив
треба ще декілька грам мудрості
дощу насипати собі
щоб більше не відкривати зіниці
та не дивитись на цей світ
де я був не потрібен
потім потрібний
потім все навпаки
голос проходить через картину
я починаю димітись димом
спалених троянд помазаних
медом та ладаном
всьому приходить кінець
моя смерть чому ти така в райдугах ?
