знаэш, я ненавиджу це місце,
мені здається, що я тут гину.
мене сюди, ви всі, навмисно
заховали, аби не писала картини.
аби не писала вірші, не жила,
щоб розривало від смутку легені.
я вже і так ледь помітно жива,
після нещодавніх гострих істерик.
тепер віри не мати, не мати надії,
ніякої, окрім татуювання на плечі.
таке відчуття, що мене стратили,
полишивши одну тоді в ночі...