Переступити через власну сутність
і зробити крок до вічності,
що чекати і навіщо? спустошеність...
не створити з повітря цілісність.
Зірвана квітка з прозорих пелюсток
люблю не люблю, сталось, гадали...
не зберіг тендітність, зробив лиш ковток
на полотні нічийному - стирались...
Пограйся ще колись як стане край,
не з'явиться новий світ - минуло
про душу й безпеку жити далі, дбай
спиш спокійно? виправдав себе ? сумно...
В очах рідної крові неодмінно побачиш
мою біль і не відчуту чутливість,
чи щось для мене ще значиш,
від страху нас втрачаєш - мінливість.
Залишайся в своєму житті, мов в комі,
я втрачу вбивчу усепоглинаючу залежність,
твої ноги пройшлись по живому
невже помилялась в тобі?
така душевна обмеженість...
