Дурне відчуття - не знати тебе і хотіти.
Бажати так, що аж мліти.
То п́ідступи ночі такі,
морочать усе в голові.
Збиваєш мене з пантелику,
приймаєш все інші ́образи й л́ики,
то принц на коні, то жебрак,
в обмані великий мастак.
Не підкрадайся до мене нечутно,
я не піддамся, не здамся тобі.
Хочеш наодинці, а хочеш - привселюдно,
цілуй мої губи і очі сумні.
Така ностальгія, як можна не згадати,
тих, кого ненавиджу і тих, кого б не знати.
Тих, кого готова наз́авжди обійняти,
застигнути б обіймах і навіть голос не подати,
Втікати із хати, щоб надворі замерзати.
Її вже нікому не врятувати.
Казати неправду і всіх дивувати,
як можеш ти так незворушно стояти?
Така безсердечна з тобою в поривах,
нестримних бажань. В коридорі
повісимо бра й на перилах
гірлянди різдв'яні, вогні кольорові.
І ніч закоротка, коханий, вічність мала ...
