Залиш мені листок...
Щоб він разом з тобою
Пожовк і почорнів,
Відійшов у забуття,
У всесвіт пустоти
До нового...Забудь!
Лиши мені чорнило
І паперу один аркуш,
Щоб записать мені усе,
Що хотів тобі сказать
Проте не зміг...
Нічого нового...кохання це!
Почуття, як і завжди...
Лиши мені рефлекс –
Свій дотик на щоці,
І поцілунок у вуста –
Це найдорожчий скарб,
Але і він змивається водою,
І ти уже не ти, а – смерть...
Ніби не жив, але ж любив!
Залиш на згадку фото,
Хоча би відображення своє
У дзеркалі моїм.
Я з розуму зійду, а врешті
Зараз я який?
Зруйнований я вщент.
Але існуєш також ти,
І щось між нами не померло,
Та все ж воно в кайданах гине,
І страждає... Відпусти!
Лиши мені лиш пустоту...