Останній місяць осені,
як перший.
Швидкоплинний час
в мої п`ятнадцять літ.
Невеселі люди
з деревами жовтіють,
Веселим мусить бути
тільки гід.
По мокрому асфальту
із подивом легким ступають
Група диваків,
ніби обмотані у дріт.
Осіння атмосфера
напевно повпливала,
Один леше
розглядує,як кріт.
Ви,невеселі,чому так нецікавий
славнозвісний Станіславова плід?
Мої предки тут тужили,
горювали і родили,
У цьому буде певний
мій цілий славний рід.
