В маленькому храмі, як завжди,...аншлаг,
Там ніде яблуку впасти.
Тісно, ой тісно. Як же ру́ку піднять,
Щоб хрест на себе накласти.
Сьогодні, мов дві тисячі літ назад,
Христа розпинають люди...
А Плач, незабутній Матері плач,
Дівчатка читати будуть.
Читають уже, комочок у гру́дях,
Боюсь, що ось-ось заплачу.
Дівчатко біжить. Закінчилась служба.
Ри́дма - рида́, а не́ плаче.
Чом гірко ридаєш? (Це все неспроста...)
Сьогодні читала добре.
Мені, мені...Дуже шкода Христа,
І ручки до серця горне.
......................................................
Одна з чотирьох. Найчистіша душа...
Відчула... Вже не забуде.
На жаль, у наш час "ніде яблуку впасти" відповідає тілам, а не серцям і душам...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
*краще десять овець тонкорунних, чим стадо шолудивих* Іоан Златоуст. писала про 11-річну дівчинку, яка відчула страсні муки Господні і весь біль Його Пречистої Матері, весь бруд нашого гріховного життя. це великого варте. зі святом, яке сьогодні прийде * і Воскресне Господь, і наступить ранок*