Сиджу тут, думаю
А за вікном дощі..
Я уявила дівчинку
Їй років п’ять чи шість.
Сидить, ридає..
Та питає
Чом небо плаче,
Що його болить?
А може в нього
Теж батьків немає?
Воно сумує,
Як і я без них..
Я тут сиджу
Сама вже плачу..
Не знаю,
Чим їй помогти?
Цю дівчинку
Покинули ті люди,
Які були
Найбільше дорогі..
Ви не подумайте,
Вони хороші.
Малу любили,
Все лиш їй.
Та однієї злої ночі
Загинули..
Залишився від них
Лиш слід..
Чекала дівчинку
Одна дорога.
Її забрали в інтернат..
І має тут лише одного друга,
Маленьке, сіре зайченя..
Його матуся
Їй колись дала..
