тля роз'їдає дерева, як іржа по монетах
і венах, і тромбах
повторюю в небо
у вись
метелики-самогубці
із дахів і будівель і криш
в низ
по венам стікати солодким ячменем
лежати до всесвіту
ниць
й
холодними пальцями
по водостокам
по водогонам
не дихай
пливи
ти