тля роз'їдає дерева, як іржа по монетах
і венах, і тромбах
повторюю в небо
у вись
метелики-самогубці
із дахів і будівель і криш
в низ
по венам стікати солодким ячменем
лежати до всесвіту
ниць
й
холодними пальцями
по водостокам
по водогонам
не дихай
пливи
ти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421059
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2013
автор: La Presse