Дрижить туман над сплячою рікою.
Це знову повторилося. Це – знов.
Сторожка тиша тонкого сувою,
Із павутини сплетеного мов.
Що вітер, розганяючи тумани,
Рве разом з ним і тишу на шматки,
Знайомо. Пам”ятаєш, разом з нами
Ганявсь? Ти легким помахом руки
Скидав клубки туману в ніжні трави,
І він лежав кульбабками в росі.
Крізь дощову завісу поза правил
Розжарювалось небо у сльозі.
Упав туман в безмовний ранок світлий.
І тиша, помираючи, співа
Пташиною якОсь несамовито,
У верболозі смуток обвива.
Ілюстрація – мій малюнок аквареллю на папері.
Цікаво? Що в Тебе, дорогенька ,першим народжується ?Вірш,а картина? Так гарно!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не знаю, Данута, все - спонтанно. Просто у мене - фотографічна пам"ять. І якісь образи приходять в мою уяву у вигляді фільму, а далі вже - куди заведе мене натхнення.
Дуже дякую за твої сповнені цікавості коментарі.
Хотіла знову скинути Вам подарунок - іллюстрацію в обробці, з рамочкою, але без реєстрації немає можливості, а реєструватись заново немає бажання.
Робота, як завжди, чудова!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячна за увагу й такі бажання допомогти. Треба буде перефотографувати малюнок і замінити.