Які ж буває сильні ті слова…
Від них бува здіймається душа,
Мурашки аж по тілу йдуть,
Думки до безвісті пливуть.
У когось серце рветься через них,
У когось все життя пливе лиш мить.
Для мене це найбільший біль,
Що може вбити навіть тінь.
Для когось це лише слова,
Для мене зброя головна.
Потрібно з ними щось робить…
Душевний діалог призупинить?
Навіщо? Помру напевне я,
Мене поховає підла самота,
Що наступає лиш в той час,
Коли нема нікого біля нас.
Потрібно з кимось завжди говорить,
Щоб слова не вбили кожну мить,
Що для нас життя дає.
Та смерть лише чекає щоб убить…