Про що задуматись ночами?
Про життя, про всіх цих скнар?
Це тяжко не побачити очами
Хто виділяється від чорних хмар.
Боротись з ними безкорисно
Змиритись вирішив я з цим.
І жити, жити всім навмисно,
Як до мене ще ніхто не жив
Про що ж задуматись ночами?
Це добре, що поезія жива.
Заснуть не міг би я до рання
Якби не вбилась в голову вона.
Все рівно довго я заснуть не можу
Занадто філософська вже вона
Забуть минуле і вгадать майбутнє -
Щоночі намагаюсь безкорисно я.
Про що задуматись ночами?
Про кохання, що блука у снах?
Та є у мене запитання –
Чи справді для мене лиш вона?
Щодня закохуюсь я знову
Безмежно ж є гарнесеньких дівчат,
Боюсь потрапить випадково
На злу ненависть у її очах.