Чому ж моя крулевно не надто говірка
Чому мовчить, сумує, як я ії торка
Напевно ненавмисно ії задів я був
Але я того дзойку від неї не почув
Я певне слон у лавці, побив усі горшки
Кинь жебраку на милість, він став навколішки
Хоча б пів слова ласки, як прощення благає
А як подариш погляд, для вдяки меж не має
Твій ніжний милий погляд його зігріє знов
Проникне у серденько і виросте любов
Любов, що не завяне бо буде поливать
Від вечора до ранку про неї стане дбать
