Бували дні, коли ми, так далеко,
Одна від одної жили.
Як північ, південь, схід і захід –
Не можуть злитися вони.
Не знаючи чи щастя, радість і любов
В наших оселях панували.
Чи горе, смуток, сльози, кров
Безжально підступали.
Ми крокували стежкою життя,
Рівнини й гори ми минали.
Однак, ішли до забуття
Міцної дружби, що надбали.
Закінчена історія, таки,
Лишилася б в душі і серці.
Якби ми знову не зійшлись
В одній життєвій стежці.
