Я сьогодні на вулиці бачила Ваші очі,
Чи то у вітрині, чи то на трамвайному склі…
Я ними хворіла, я ними проплакала ночі,
Я їх виглядала постійно на лівім крилі…
І так мені здалось, я Вас відчула,
Отам, на розі готики й ломбарду…
Чогось у тій бруківці я тонула,
Я так хотіла приховати правду…
Що не шукала Вас, що «так, мені байдуже»,
Що всі мої слова – то тільки для пера,
Що ви давно не друг, мій милий друже…
Та вітер завжди правду обира.
І що з того, що Вас я не шукала,
Що Ваші очі я забула. Навіть в снах
До Вас спиною я посміла стати…
То все пусте, бо тільки на словах
Я можу зустріч нашу описати…