Закрутило, завітрило, вихор у дротах,
Чорна хмара, як примара, суне в блискавках.
Вже півнеба затемніло, гнівно грім гримить,
Перед грізним гуркотінням все в душі тремтить.
Та казала мені мати: «Схрести рогачі!
І не стій там на порозі, ховайсь на печі!»
А надворі шаленіє, блискає, мигтить,
Вітер, наче божевільний, по дахах біжить,
Рве солому, шифер в льоті, дерева скриплять…
Ніч накрила – враз все стихло, краплі лопотять,
Глухо падають в пилюку, потім – як з відра…
Відійшла кудись далеко небесна війна.
Дощ в ритмічнім шумовинні тихо стукотить,
Вже без будь якого страху все навколо спить.
