Дивлюсь на холодні зорі
І що мені з їхньої краси ?
Мені хвилинку повернути проведену з тобою,
Мені хоча б половину того , що було ,ті часи...
Тобі, знаю, важко, - мені тут неможливо,
Усе місто, спорожніло
Без твого голосу, усмішки,
Хіба самотні лебеді, хіба так красиво?!
Їх має бути двоє...
Двоє має бути нас...
Хочу бути навік з тобою,
І в день, і вночі, і повсякчас.
Знаю , що не марно чекаю,
Прийде такий час,
Що на світі всюди вдосталь буде раю,
Так , що вистачить і для нас.
Слова сповна не можуть передати,
Того, що зараз мені близьке,
Ти навіть не уявляєш,
Наскільки без тебе мені все чуже.