В свій день народження
ти ніби опиняєшся
посередині моста
багатоводної ріки Життя.
Її береги: минуле і майбутнє.
Кожен з них має свої принади…
Берег минулого
Золотаво висвічує
Храмами твоїх успіхів
І руїнами замків,
збудованих на піску.
Вдалині колосяться на полях
Врожаї твоїх буденних справ,
Сліпить зеленню велич лісів
Світової мудрості,
Куди несміло торував стежки
Твій розум.
В безмежжі неба темніють
Хмари жалю і смутку,
Що знялись з озер очей…
…Неспішно скидаєш
Стоптані буднями чоботи
І одягаєш нові –
Зручні і надійні.
Далеко шпурляєш
Букети спогадів
І вдивляєшся в інший берег-
Берег майбутнього.
Він таємно-привітний,
Як полотно
Художника-імпресіоніста…
Ти вловлюєш гру рухів:
Природи, думок, тіла,
Що губляться в мазках
Пастельних фарб…
А небо ніби завмерло в очікуванні,
Спиваючи пінку
З бокалу
шампанського моїх мрій…
Якби ж трохи реальніше
Роздивитись майбутнє!
…Зривається вітерець…
Прямо до ніг мені
Прибивається звичайний
Аркуш в клітинку
з учнівського зошита.
На ньому лише декілька слів:
«Кожен день освячуй любов*ю,
Щоб не тьмяніли куполи
Збудованих храмів
Твого минулого…»
Дякую 
