Вітай нас двох в словах, моя стежинка переплелась з твоєю,
А я за це співатиму в піснях, що ми давно уже не паралелі.
Сплітатимеш мої погляди, з небес щирою гладдю,
А я пускатиму веселками посмішки, що проганяють дощові краплі.
Я читатиму тобі сонети, додам у життя романтики,
А ти відведеш всі багнети, що підступатимуть до життєвої кам’янки.
Ми винайдемо свій велосипед, покрутимо власні колеса.
Будемо на шпальтах газет, де надрукують нашу п’єсу.
